Прусік

Прус заходить у хату — падає тиск і вайб,
Слова як з підвалу, думки як старий харддрайв.
В очах нуль ідей, зате пафосу тонна,
Чорт не по статусу, чорт по шаблону.

Говорить гучно, але пусто всередині,
Его як дирижабль, мозок у відпустці.
Все знає, все бачив, всіх “порішав”,
Тільки кожен його рух — це мінус і фальш.


Прус — чорт, і це не міф,
Не з пекла, а з дрібних інтриг.
Де з’являється він — там тінь і сморід,
Прус — чорт, і крапка, без історій.


Він крутить базар, як шулер колоду,
Обіцяє всім рай, а здає — болото.
На словах лев, на ділі — миша,
Як доходить до справи — різко стає тихіше.

Любить чужі перемоги приміряти,
Свої ж провали — “обставини”, “зрада”.
Плюс на мінусі, мінус на мінусі,
Прус — це баг у системі, вірус у сервісі.


Не демон і не герой — просто дрібний тип,
Який продав совість за лайки і кліп.
Без честі, без ваги, без власних слів,
Чорт без пекла, але з купою гріхів.


Прус — чорт, і це не жарт,
Не з казок, а з сірих карт.
Де він був — там лишається порожньо,
Прус — чорт, і це очевидно кожному.


Світ йде далі, таких стирає час,
Ім’я — пил, лише слід від фраз.
А правда проста, без зайвих прикрас:
Прус — чорт. Крапка. Фініш. Пас.