Під дощем

На ву́лиці дощ — я тебе не прощу́,
Якщо ти не вийде́ш в таку́ атмосфе́ру.
Я чека́ю й чека́ю, коли ти при́йдеш, ска́жу:
Я тебе чека́в цей час — дарма́.

За ві́кном знов жа́ра — ти не вийде́ш до кінця́,
Ти о́дна лиш у до́ма, чі́ла ніч буде без сну́.
Я знову під до́щем, тебе ми не знайде́м,
Стою́ під ві́кном, але тебе знову нема́.

Анома́льна спе́ка — ніби в полум’ї жи́вем,
Та тебе ми не знайде́м, ми тебе не знайде́м.
Со́нце світить си́льно, а до́щ усе ллє́,
Наче чиї́сь сльо́зи — се́рце проллє́.

Знов я о́дин — ти не вийде́ш, каранти́н,
То проблеми́, то ві́йна, то ти за́йнята завжди́.
Ти не згада́єш ніколи́, як було́ колись,
То по́года, то зи́ма — під до́щем знову́ я.

Час іде́, ми старі́єм з тобо́ю,
Хочу́ бути під до́щем лише з тобо́ю.
Неха́й до́щ поллє́, мов на кві́ти весня́ні —
Щоб цві́ли й були́ знову́ гарні́.

На ву́лиці дощ — я тебе не прощу́,
Якщо ти не вийде́ш в таку́ атмосфе́ру.
Я чека́ю й чека́ю, коли ти при́йдеш, ска́жу:
Я тебе чека́в цей час — дарма́.