Liza & Misha

Ми познайомились на ДайВінчику,
Сміх між буденних новин.
Ти написала мені щось щиро,
І я відчув — це початок причин.
Щовечора — відео, жарти, розмови,
Твій голос — мій спокій, мій дім.
І я рахував ті дні у голові,
Коли вперше тебе обійму.
А ти чекала, коли я приїду,
Я рахував дні до побачень.
Ти вийшла з роботи, у вечірній тиші,
А я — з іграшкою, трохи незграбний, гарячий.
Ми посміхнулись, мов діти малі,
Сором і щастя в очах палають.
Пів року вже — і раз на місяць,
Та все одно ми кохати не втомляєм.
Я не на фронті — служу у тилу,
Та форма нагадує дні непрості.
І кожен мій виїзд — коротка розлука,
А кожна зустріч — як сон наяву, золоті.
Ти — моя ніжність, мій тил і опора,
Коли день тягнеться, мов рік.
Ми бачимося раз на місяць,
Та любов — це наш оберіг.
А ти чекаєш, коли я приїду,
Я рахую дні до відпустки.
Ти вийшла з роботи, у сутінках міста,
Я з іграшкою — трохи розгублений, чистий.
Ми посміхнулись, мов діти малі,
Сором і ніжність в очах палають.
Пів року вже — і раз на місяць,
Та все одно ми кохати не втомляєм.
І хай між нами дороги і служба,
Та знаю — ти віриш, чекаєш.
Коли десь у місті вмикають тривогу —
Я перше про тебе згадаю.
Пів року чекання, і знову весна,
І знову твої теплі сни.
Хай бачимося тільки раз на місяць,
Та ми — назавжди, я і ти.