Text
Світлана, мов сонце, що сходить щодня,
Несе промінь світла, розсіює тінь.
Струмок чистий, дзвінкий, співає вона,
В її погляді – тисяча мрій і надій.
У ній є гвоздика, що здивує тебе,
Кристал променистий, що сяє в душі,
І серце відкрите, й неначе весна,
Заряджає енергією й дощем.
(Приспів)
Чотири імени, чотири душі,
Сплелись, наче нитки, в єдину красу.
Світлана, Надія, Наталя, Марино,
Співають про щастя, про мрію свою.
Вони, наче зорі, сяють в небесах,
Кожна – особлива, кожна – своя,
Сплелись, наче нитки, в єдину красу,
Світлана, Надія, Наталя, Марина.
(Куплет 2)
Надія, немов якір, що тримає завжди,
Не хитається, в морі життя.
Мудре дерево, що коріння пустило,
І чекає в терпінні, без забуття.
Щит, що від негоди тебе захищає,
Материнська любов, що дарує тепло,
І віра у краще, що нас не кидає,
В ній є те джерело, що завжди цвіло.
(Приспів)
Чотири імени, чотири душі,
Сплелись, наче нитки, в єдину красу.
Світлана, Надія, Наталя, Марино,
Співають про щастя, про мрію свою.
Вони, наче зорі, сяють в небесах,
Кожна – особлива, кожна – своя,
Сплелись, наче нитки, в єдину красу,
Світлана, Надія, Наталя, Марина.
(Куплет 3)
Наталя, мов весна, що пробуджує світ,
В ній тепло домашнього вогнища,
Оптимізм і радість, з народження віт,
І рідна душа, що в серці живе.
Вона, наче квітучий, розкішний сад,
Де гармонія, щастя і затишок.
І ніжність, що дарує щодня,
Як материнство, що нам дарує спокій.
(Приспів)
Чотири імени, чотири душі,
Сплелись, наче нитки, в єдину красу.
Світлана, Надія, Наталя, Марино,
Співають про щастя, про мрію свою.
Вони, наче зорі, сяють в небесах,
Кожна – особлива, кожна – своя,
Сплелись, наче нитки, в єдину красу,
Світлана, Надія, Наталя, Марина.
(Бридж)
І ось Марина, мов хвиля морська,
То спокійна, то бурхлива.
І є в ній таємниця, глибока і міцна,
І сила, й ніжність, й часом дива.
Перлина, що в серці глибоко живе,
Завжди приваблива, харизматична.
Вона, як актрисса, що в роль живе,
Естетична, загадкова й романтична.
(Аутро)
Чотири імени, чотири душі,
В яких сплелись життя, мрії і сни.
Світлана, Надія, Наталя, Марино,
Звучать, як мелодія, серед тиші.
І їхня історія – наша історія,
Про жіночу силу, любов і красу.
І ця пісня – про них, що живуть у серцях,
Про ніжність, про віру, про ту красу.