Ми віримо в добро

Зацвів раптово й рясно абрикос,
Суцвіттям білим помережив небо,
Мов благодать зійшла з небес – здалось -,
А нам би миру – більшого не треба.

Й Надія, що зіщулилась в душі
Враз стріпонулась, випростала крила,-
Їй стільки справ в земнім житті вершить,
А з вірою й любов’ю втрьох – це сила.

І подив, й радість у людських очах:
Цвів абрикос – духмяно, щедро, рясно –
Мов Матінки Пречистої свіча
В нас запалала так раптово й вчасно.

Метнувся погляд вдячно у блакить,
День вже напнув гаптовану хустину
Ми віримо в добро, ми будем жить
На нашій, серцю рідній, Україні.