П

Куплет 1
Брате, скільки б не кидало нас по країні,
Ти завжди в думках, ти в моїй родині.
Хтось у Миколаїві, хтось за сотні кілометрів,
Та серця б’ються в одному ритмі.
Від твого «тримайся» — знову встаю,
Через твої слова я страхи долаю.
Війна не змогла нас порвати на шмат,
Бо брат — це назавжди, а не просто факт.

Приспів
Дякую, брате, що в темряві поруч стояв,
Що в найважчу мить не зламався, не зник.
Між нами кілометри, блокпости й міста,
Але ти завжди тут — хоч і не близько фізично.

Куплет 2
Ми сміялись колись, та тепер — тривоги,
Дороги ведуть через чужі пороги.
Але знаю, ти там, і стоїш за плечем,
Навіть коли не чуєш мій крок під дощем.
Я бачив, як падав світ навкруги,
Та твоя підтримка рятувала від тьми.
І прийде той день, ми знову в однім дворі,
Обіймемось міцно, зітремо всі сльози.

Приспів
Дякую, брате, що в темряві поруч стояв,
Що в найважчу мить не зламався, не зник.
Між нами кілометри, блокпости й міста,
Але ти завжди тут — хоч і не близько фізично.

Куплет 3
Скільки б не сипалось з неба вогню,
Ти завжди знаходив слова прості й рідні.
Писав: «Тримайся, ми витримаєм все»,
І навіть крізь біль це серце несе.
Твоє «я з тобою» — то броня на душі,
І я знаю, ми сильні, бо ми одні.
Війна може спалити міста і мости,
Та ніколи не зламає братську любов.

Куплет 4
Ми різні дороги зараз тримаєм,
Та одні й ті самі сни зустрічаєм.
Про мир, про світанок, про тихий наш двір,
Де діти сміються, і не чути тривоги,
Де вулиці чисті й не топчуть дороги.
Де сонце встає, а не вибухи зранку,
І тиша співає пісні на світанку.
І знаю, прийде той довгожданий час,
Коли кожен повернеться в дім, де чекають нас.
Ми знову сядем разом за рідним столом,
І відчуєм, що ми — назавжди разом.

Приспів (фінальний)
Дякую, брате, що в темряві поруч стояв,
Що в найважчу мить не зламався, не зник.
Між нами кілометри, блокпости й міста,
Але ти завжди тут — хоч і не близько фізично.