село

Ніч пеленає у густий туман
село – мою колиску світанкову.
Вже чути в небі місяця розмову,
сховався на ночівлю вітрюган.
У тиші тій, де я лише і світ,
іду селом, немов Чумацьким шляхом.
А наді мною посивілим птахом
кружляє спомин незабутніх літ.