Драиоп

Є окей
Близько двох років не бачив домівки
Рідної стежки що веде додому
Не бачив я друзів не бачив нікого
Тут тільки самотність і тільки робота
Мені вісімнадцять я хочу пожити
Емоціями всі ці сірії дні засвітити
Самотність глушив я іграми на ноутбуку
Але
Вже надоїло я хочу додому
Там де мені все знайомо
Де я знаю кожну дорогу
Кожну будову адже тільки лиш там
Я відчуваю що нарешті я вдома
В думках я часто туди попадаю
До рідного дому
Де я зробив свій перший крок
Де сказав своє перше слово
Де закурив першу сигарету
Де перший раз признався в любові
І я повторю мам я хочу додому

Але клята війна мене не відпускає
До рідного дому де мені все так знайомо
Де я народився там і хочу жити
А не сидіти в чужині і вчити їхню мову
Справді я мрію попасти додому
Немає вже сил
Немає ідей
Є лиш бажання покинути все й чкурнути додому