Заходжу в ліс, як в давній храм Де тиша ходить по слідах Де мох зелений, наче оксамит Ховає відгомін століть І пахне глицею й корою І сонця промінь над тобою Крізь листя падає, як знак Що тут усе не просто так І кожен шелест, кожен рух Це лісу незбагненний дух А вітер-брат співа пісні Що загубились в давнині Несе крізь простір голоси Забутої колись краси Тут вітер-провідник співає І таємниці розкриває І серце тут замре на мить Щоб знову вчитися як жить Стоїть старий одвічний дуб Йому не лік весіль і згуб Тримає небо на плечах І мудрість світиться в очах В його корі сліди століть І мова, що її не вчить Ніхто у школі, та вона До самого сягає дна І треба просто зупинитись Щоб в тиші істини напитись А вітер-брат співа пісні Що загубились в давнині Несе крізь простір голоси Забутої колись краси Тут вітер-провідник співає І таємниці розкриває І серце тут замре на мить Щоб знову вчитися як жить А вітер-брат співа пісні Що загубились в давнині Несе крізь простір голоси Забутої колись краси Тут вітер-провідник співає І таємниці розкриває І серце тут замре на мить Щоб знову вчитися як жить А вітер-брат співа пісні