В степах, де ковила буяє Де вітер гонить пил з доріг. Нововолодимирівка там, мене чекає І рідний , батьківський поріг… В житті не знали бід і горя По вулицях лунав дитячий сміх. І сивий степ, солоні хвилі моря. Давали прихисток усім... Тепер по вулицях безлюдних Крадеться грізний ,,Руський Мір,, І смерть лютує безпробудно Людської крові, випивши потир... І плаче серце, з далеку за тебе Щокою котиться сльоза тремка А там стікає кров'ю просто неба Моє село... Нововолодимирівка... Там ненависний ворог вулицями ходить Та всеж лягає смерті їх вінець Над степом жовтим, в небі синім сонце сходить І ,,Міру Руському,,...прийде кінець... І знову степ і рідна хата Почують співи солов'я А в українськім чорноземі, буде догнивати Те, що лишилося, від злодія...