Тихо крокує весна, Землю ввібравши в обійми. Тільки пташина одна В серці ховає тужіння. Глянь – все навколо буя, У чарівнім розмаїтті. Чом же, пташино моя, Ти заховалась у вітті? Вже відійшли холоди, В марево білих просторів, І на вкраїнській землі Сяють замріяні зорі. Тож не сумуй за вікном – Час розквітати надії. Щоб розгорнули крило Найзаповітніші мрії!