Я неначе плету своє макраме: Кожен вузлик - знання, Стільничок, наче крок, А шнурівка - урок.
Я плету макраме наче фільм аніме, Де сама я малюю героїв. Як на вигляд вони? А ніяк! Кожен з них має звук і свій смак, Що у роті звучить І в думках.
Берегиня сидить і плете свою сіть, Стерегти щоби сни у домашніх. Кого рідним назву, тому долю сплету: Пастки підлі зітру, камінці приберу, Не зійшов, щоб із стежки, нізащо.
Нашепчу Я на воду, вогонь запалю І вклонюся низенько Землиці. З вітром пісню нову заспіваю до сну - Бережу вас як в оці зіницю.