Усі випадковості - не випадкові. Це слова, що напевно ми чули не раз. Так чому серед інших людей, що навколо, Нас доля обрала саме в цей час?
Також кажуть, що випробовувань стільки дається, Скільки людина перенесе. Коли вона бореться і не здається. А від іншого наче Бог вбереже.
Так чому на душу мою перепало раптово Таке, що її просто нищить і рве? Якщо збережу її - то звісно буде чудово. А як ні? То хто її знов до купи збере?
Нісенітниці всі ці приказки чи прислів'я. Треба самій свою долю вершить. Розуму й мудрості випити зілля Та по своїм силам життя перешить.
Тому вибач будь ласка, що я це роблю. Але вимушена зараз сказати. Хоч ти мені дорог і, навіть,хочу додати "..." . Але необхідно це все припиняти.
Я не зможу з тобой спілкуватись. А про бачитись, то взагалі вже мовчу. Не давай почуттям моїм розвиватись. І я для тебе теж саме зроблю.
Мені мало тих зустрічей по 10 хвилин. І не вийде в нас з нею дружніх відносин. Мнусь під ситуації як пластилін. А я хочу, щоб ти мене до кохання відносив.
Не запрошуй мене більше в гості, будь ласка. І сам до нас не приходь. Я знаю, що буде погано нам, важко. А ти в новій "сім'ї" порядок наводь.
Деякий час я не буду співати. Про себе не нагадувати деякий час. І малу не буду до тебе пускати. Щоб і вона відвикла від вас.
Про роботу мені нагадаєш, Як тобі це дійсно буде потрібно. Пару тижнів пройде, і це все не згадаєш. І може спацюємось ми продуктивно.
Я б ще багато хотіла сказати, Але не потрібні тобі ті слова. Тільки щастя людського хочу побажати. І щоб тихенько мене забував.