Думаєш, мила, це легко і просто? Узяти й забути тебе, нібито страшний сон? Та в цій квартирі кожна простинь Пам"ятає твій перший й останній стон!
У цих стінах вечорами гуляють примари, Та й б"ється посуд і фото на полицях горять. Мені казали, що істина бачиться здалеку! Істина в тому, що не вірив я істині даром...
Істина в тому, що ні час, ні горілка не лічить. Істина в том, що і камені вміють ридати. Мені не стає з кожним тижнем легше. Весь календар, це - наш шифр із дат.
Я постою, покурю на балконі, Погляд окину на гарний світанок. Викинув допал, скомандую серцю «По конях!», Сяду за стіл, і писать... І писать... І писать...