пізнє кохання

[Verse 1]
Болонья прокидається поволі,
На вежах раніій дзвін тримає час.
Юрій не шукав любові вже ніколи,
Та Аня усміхнулась — і знайшлась.

Вона несла каву через площу,
Він ніс у серці тихий давній сніг.
І стало раптом затишно удвох їм,
Немов цей день чекав на них усіх.

[Pre-Chorus]
Не поспішали — знали: не втече,
Те, що прийшло крізь стільки довгих літ.

[Chorus]
Аня і Юрій — пізнє кохання,
Та найщиріше з усіх кохань.
В Болоньї серце знайшло пристань,
Де кожен ранок — наче новий шанс.
Аня і Юрій — дві долі поруч,
Дві теплі руки у вечірній тиші.
Любов не запізнюється ніколи,
Вона приходить саме тоді, коли ми зріліші.

[Verse 2]
Вони гуляли вулицею Санто,
Ділили торт і спогади прості.
Він розповів про успіхи ,про втрати,
Вона — про мрії, сховані в душі.

Над дахами пливло червоне сонце,
На камені темніли краплі дня.
І кожен з них подумав потай: «Ось це —
Та людина, що чекала на мене все життя».

[Pre-Chorus]
Не обіцяли золотих небес,
Лиш бути чесними, коли болить.

[Chorus]
Аня і Юрій — пізнє кохання,
Та найщиріше з усіх кохань.
В Болоньї серце знайшло пристань,
Де кожен ранок — наче новий шанс.
Аня і Юрій — дві долі поруч,
Дві теплі руки у вечірній тиші.
Любов не запізнюється ніколи,
Вона приходить саме тоді, коли ми зріліші.

[Bridge]
Якщо роки навчили нас мовчати,
То ніжність вчить говорити без слів.
Юрію, Аню — вам не треба втрачати
Тих днів, які дарує цей світ.
Нехай італійський вітер за віконцем
Гойдає фіранки до рання.
Ви вже знайшли одне в одному сонце,
Яке не згасне відстанню й часом.

[Final Chorus]
Аня і Юрій — пізнє кохання,
Та найщиріше з усіх кохань.
В Болоньї серце знайшло пристань,
І двоє стали домом поміж змін.
Аня і Юрій — назавжди поруч,
У кожнім погляді — спокій і тепло.
Любов не запізнюється ніколи —
Вона прийшла тоді, коли потрібно було.

[Outro]
Болонья засинає, стихає площа,
А дві долі бережуть своє тепло.