Заєць бурмалдаєць

Світло згасає, вмикається біт,
Заєць Бурмалдаєць підриває цей світ.
Вуха до неба, погляд — вогонь,
Швидше за вітер, не треба погонь.
З хащів виходить місцева гроза,
Це не вовк, не лисиця, й не дика коза.
Капусту не просить, моркву не чекає,
Він власний реп-трек у голові грає.
Це Бурмалдаєць, це його ритм і голос,
Історія плететься, як стиглий колос.
Низький бас гримить, качає голова,
У цьому треку оживають слова!
Хто тут господар? Ану відгадай!
Легенда лісу — Заєць Бурмалдай!
Вовк хотів підкрастись, згадати старе,
Але Бурмалдаєць так просто не вмре.
Фінтом ліворуч, стрибком через пень,
Плутає сліди вже який цілий день.
Мікрофон у лапах, на повну динамік,
Цей сірий вухань розбиває титанік.
Тримай цей вайб, відчувай цей кач,
Сьогодні в лісі його головний матч.
Шух-шух по листю, тільки й бачили кущ,
Він швидший за блискавку, міцніший ніж дуб.
Заєць Бурмалдаєць на зв'язку, всім салют,
У цьому лісі його точно не зіб'ють!