Андрій

Сонце сходить — двір уже кипить,
У господаря робота не спить.
Все по поличках, чисто, як в раю,
Кальченко Андрій зрання вже в гаю.

Трактор гуде — то його стихія,
Залізо слухається, наче магія.
До гвинтика знає кожну деталь —
Зробить — і буде, як новий, як сталь!

Поросята верещать, півники горлопанять,
Андрій на тракторі — диринчить, не спинять!
Гуде мотор, і земля ожива,
Бо в нього в руках — справжні дива!

Поросята верещать, двір аж гуде,
Андрій усе встигне — і тут, і там буде!
Господар від Бога — не просто слова,
Ще й хліб пече — оце майстер, ого ж бо яка!

В парку техніки — порядок ідеал,
Кожен ключик знає свій причал.
І в хаті чисто, і в дворі лад,
Андрій — господар, якому кожен рад.

А як до кухні зайде на хвилину —
Здивує всіх без жодної причини:
В мультиварці — справжні чудеса,
Кухар не гірший, ніж у міста!

Поросята верещать, півники горлопанять,
Андрій на тракторі — диринчить, не спинять!
Гуде мотор, і земля ожива,
Бо в нього в руках — справжні дива!

Поросята верещать, двір аж гуде,
Андрій усе встигне — і тут, і там буде!
Господар від Бога — не просто слова,
Ще й хліб пече — оце майстер, ого ж бо яка!

І в роботі перший, і вдома герой,
Золоті руки — характер крутий.
Такий чоловік — то рідкісний скарб,
З ним будь-який день — як святковий ярмар!

Поросята верещать, півники горлопанять,
Андрій на тракторі — диринчить, не спинять!
Сміх і робота — все в нього з душі,
Отак і живе — на повній швидкості!