Кохання

За вікном згасає день, місто тихо спить,
Я шукав слова пісень у кожну вільну мить.
Серед тисяч дивних доль, серед сотень масок,
Ти прийшла у мій собор із забутих казок.
Твій голос — наче теплий дощ, що лікує рани,
Ти — мій спокій серед площ, віра без обману.

І нехай летять роки, змінюються лиця,
В моїй руці твоя рука — це мені не сниться.
Я розкажу зорям всім, що тепер я маю,
Найдорожчий у світі дім, який я оберігаю.

Бо ти одна така на світі,
Ти — моє сонце у блакиті.
Як океан безмежна й чиста,
Моя любов, моя іскриста.
Ти одна така на світі,
В твоїх обіймах — моє літо.
І навіть коли гаснуть зорі,
Ти — мій маяк у дикім морі.

Кажуть, час усе стирає, наче пил з доріг,
Але серце точно знає — ти мій оберіг.
Кожен погляд, кожен жест — я вчитуюсь, як в книгу,
Ти мій шлях і мій хрест, що розтопив кригу.
Не шукаю ідеалів, не дивлюсь назад,
Ти дорожча за коралі й королівський сад.

Нехай світ божеволіє, нехай ідуть грози,
Ми з тобою збудуємо міст через сльози.
Я напишу твоє ім'я на кожній сторінці,
Бо ти — це вся доля моя, до останньої краплинки.
Бо ти одна така на світі,
Ти — моє сонце у блакиті.
Як океан безмежна й чиста,
Моя любов, моя іскриста.
Ти одна така на світі,
В твоїх обіймах — моє літо.
І навіть коли гаснуть зорі,
Ти — мій маяк у дикім морі.
Ти одна така...
На цілім світі...
Тільки ти.