Луб

Курсант Максим Луб заходить у стрій,
І тиша вмирає, як план бойовий.
Дисципліна виходить покурить на плац,
Бо Луб відкрив рота. Знов. Прямо. Зараз.
Команда ще в повітрі, сенс не дійшов,
А Луб уже вставив “а я б інакшов”.
Питання без ґлузду, сміх не в момент,
Рот без гальмів, мозок без ліцензій.
Приспів
Луб-Луб-Луб — не прізвище, а вирок,
Не позивний, а шумовий чинник.
Луб-Луб-Луб — коли всі вже зрозуміли,
А він ще говорить, бо пауза лякає.
Луб — це коли “тихо” не працює,
Луб — це коли “стоп” він не чує.
Луб — бренд недисциплінованих думок,
Максим по паспорту, по суті — поток.
Куплет 2
Шикування рівне, але Луб кривий,
Не тілом — мовою, як завжди.
Інструктор мовчить, рахуючи в собі,
Бо кожне слово Луба — мінус нерви в НЗ.
Де треба слухати — він коментує,
Де треба мовчати — він дискутує.
Не тому що злий, не тому що дурний,
Просто рот у нього швидший за всі накази.
Приспів
Луб-Луб-Луб — ехо по навчальному полю,
Сказав би менше — був би вже вдома.
Луб-Луб-Луб — постійний фоновий звук,
Коли потрібна тиша — він робить вступ.
Бридж
Якби хаос мав ПІБ і табельний номер,
Він би відповів без пауз і норм.
Без “дозвольте”, без “зрозумів”, без стоп,
Просто: “Максим. Прізвище — Луб”.
Фінал
Запам’ятай, курсант, не складний секрет:
Дисципліна — це сила, а не етикет.
Іноді найважчий бойовий трюк —
Це вчасно подумати
І закрити рот, Луб.