А життя так стрімко мчить, бо ймовірність виростАє, що німа настане мить, де воно стаЄ безкРАїм, де людина - та й не та, а земля - близька й далека, де свідомість - в небо птах, а душа - в світи лелека.
Вісь "чекання-забуття" пролягла узДОвж життя, де любов і боротьба, радість злетів та журба.. А життя летить, біжить, перешкод не оминає - мудре, достеменно знає: що й над ними є блакить!