Пам’яті Володимира Івасюка

Відбулось життя стражденне,
Обірвався спів натхненний.
Божі сльози капають з ікон.
І сумує, плаче саксофон.

Наші душі чарували
Із юнацьким чистим палом
Ті пісні, що брали у полон.
І ридає, плаче саксофон.

Та нема такої рути,
Щоб від смерті відвернути.
І мовчить нестямний мікрофон.
Слухайте, як плаче саксофон.