СИНЄ НЕБО

Таке небо синє, пшениця висока,
Кругом все яскраве, волошки цвітуть,
на галявині стіл накриває дружина,
І гомін дитячий чути звідти і тут.
Які ж ви красиві, кохані та любі,
Біжу я до вас і так хочу обнять,
Аж тут розбудив мене стукіт та гуркіт,
Російський снаряд ліг щоб всіх нас забрать.
Холодний окоп, болото, грязюка,
Все чорне та мокре, в руках автомат,
Немає ні сонця і знов та гидота,
російська свиня запустила снаряд.
НЕ сіяти хоче воно, не орати,
не пашню зібрати, не хліба спекти,
Прийшла та гидота, щоб все в нас забрати
Забрати і вбити, вони ж це кати!
В тих жилах поганих, бурлаків потомків,
Там гній тече чорний, не людськая кров,
Не може людина нещадно вбивати,
Брехати постійно, що то руський зов.
Все втихло потроху, вщух бомбовий вий,
Згадав я сім'ю і батька, і матір,
І сон той згадав, Слава Богу живий,