Сльози-маслини

Ти можеш піти й не вертати ніколи, забути або взагалі не прощати. Я вже не побачу ті стигми на колір, що досі були на долоні зім'ятій.
Уже не тримаю втікай, що є сили. То сльози маслини, то сльози мов сливи. Я не проклинала, я не голосила. Напевно, хотіла, щоб ти був щасливий?
Хоча не заблизько, але й недалеко троянди розлуки патлашки печалі. Милуюся жовтими сонцем і небом. Нехай вечоріє усе на поталу.
Прости відпускаю надовго, навіки тебе забуваю, і хай надважливо... Ця тиша надсадна невинна, панічна. Убого прошу будь із кимось щасливим!