Сама собі компас

[Verse 1]
Вона виходить рано — місто ще позіхає,
У сумці блокнот, де свої плани тримає.
На парах — питання, у роботі — азарт,
Не чекає дозволу, сама задає старт.

Кава в паперовій, навушник в одне вухо,
Мамі: «Все чудово», хоч дедлайн вже дихає в спину.
Вміє сміятись з того, що вчора боліло,
І слово тримає — це її справжня сила.

[Chorus]
Українка — вільна, не просить доріг,
Сама собі компас, сама собі крок.
Якщо має мрію — не згорне з путі,
Її не спинити, її не зігнуть.

[Verse 2]
У кишені квиток і ключі від квартири,
Вона вміє зібрати докупи розбиті надії.
Знає, де мовчати, а де дати відсіч,
І в кожному «можу» ховається досвід.

Не просить оцінок за власну відвагу,
Веде за собою — та не тягне за руку.
Їй личить і ніжність, і тверде «ні»,
Вона будує своє у щоденній метушні.

[Chorus]
Українка — вільна, не просить доріг,
Сама собі компас, сама собі крок.
Якщо має мрію — не згорне з путі,
Її не спинити, її не зігнуть.

[Bridge]
І хай їй кажуть: «Зачекай, не час»,
Вона усміхнеться: «Час — це зараз».
За нею — її вибір, її земля,
І голос, що звучить: «Це моя стезя».

[Final Chorus]
Українка — вільна, не просить доріг,
Сама собі компас, сама собі крок.
Якщо має мрію — не згорне з путі,
Її не спинити — вона вже в путі.

[Outro]
Вона йде своїм. І цього досить.