Втома

КУПЛЕТ 1
Ще один день — усе спочатку,
і знову той самий маршрут,
я заховаю втому в складку,
де інші її не знайдуть.

Асе як завжди — слова й рухи,
і кожен відпрацьований жест,
я ніби є… але без звуку,
неначе зникла десь.


---

ПРИСПІВ (1)
Ніхто не спитає “як ти”,
бо відповідь — тиша одна
і навіть якби хтось слухав,
я слів би вже не знайшла

Я сміюся — як треба, вчасно,
я тримаюся — як всі чекають,
тільки всередині так неясно,
ніби там вже нічого немає.


---

КУПЛЕТ 2
Руки роблять усе по звичці,
очі дивляться — але повз,
і думки, як порожні клітки,
де колись ще жило щось.

Дні зливаються в рівні лінії,
без початку і без кінця,
люди поряд — як тінь без імені,
і слова проходять крізь серця


---

ПРИСПІВ (1) — ПОВТОР
Ніхто не спитає “як ти”,
бо відповідь — тиша одна
і навіть якби хтось слухав,
я слів би вже не знайшла

Я сміюся — як треба, вчасно,
я тримаюся — як всі чекають,
тільки всередині так неясно,
ніби там вже нічого немає.


---

КУПЛЕТ 3
Я мовчу і киваю тихо,
все як треба — спокійний вид,
та під цією звичною тишею
щось давно вже болить і кричить

І немає ні злості, ні крику,
тільки втома, густа, як дим,
Що повільно заповнює простір
І повітря стає важким


---

ФІНАЛ / БРІДЖ
І так хочеться — не тікати,
не ховатись від всього підряд,
а щоб хтось просто зняв цю втому
хоч на вечір… чи на мить хоча б.