Сховаю душу

Сховаю душу за ґрати,
бо не навчилася грати…
Щиросердечно зізнаю́ся у вині…
В ній камінці, не карати,
прошу мене не карати…
Зійшлося істин так багато у вині…

Нап’юсь гіркого поли́ну,
та за тобою полину,
якщо покличеш в позаобрійні світи…
Мого ти щастя причина,
без тебе, наче причинна,
зігрію сонцем, скажеш: — В очі не світи!

А ще промовиш: — Блага ти!
та я втомилась благати,
твоя байдужість убиває знов мене…
Мені ж тебе так замало,
тебе насправді й не мала…
Минає все… минає все… і це мине…