Ольга Кривега

Ой у полі сонце сходить золоте,
А в селі Ольга Кривега живе,
Мудра жінка — як криниця глибока,
Добрим словом пригорне ненароком.

Йшла стежками, де й вітер не гуляв,
Долю стріла — та не раз перемагав,
Стала сильна, як калина край води,
І несе тепло крізь роки й труди.

Ой, Ольга, Ольга — гордість у селі,
Берегиня дому і землі,
Всім поможе — і словом, і ділом,
Щира душа з добрим, теплим крилом!

Ой Ольга, Ольга — серце золоте,
Де не з’явиться — там радість росте,
Дві доньки — то її ясні зірки,
Що любов несуть крізь довгі роки!

В неї в хаті — чистота і лад,
На городі — кожен кущик рад,
Руки працьовиті не втомились,
Бо до праці змалку нахилились.

Як біда прийде — не стане осторонь,
Підтримає словом, прожене біль і стогін,
Людям допоможе, не питаючи чом,
Бо добро у серці живе щодня кругом.

Ой, Ольга, Ольга — гордість у селі,
Берегиня дому і землі,
Всім поможе — і словом, і ділом,
Щира душа з добрим, теплим крилом!

Ой Ольга, Ольга — серце золоте,
Де не з’явиться — там радість росте,
Дві доньки — то її ясні зірки,
Що любов несуть крізь довгі роки!

Ой як пісня лине — Ольга підхопить,
Українську душу в голосі несе й дзвенить,
Голос дзвінкий — аж до неба сяга,
Кожна нота в серці радість розгорта.

Як загра музика — в танок піде вона,
Закружляє весело, мов тая весна,
І сміється щиро, світиться лице,
Бо у пісні й танці — молодіє серце!

Ой Ольга, Ольга — серце золоте,
Де не з’явиться — там радість росте,
Дві доньки — то її ясні зірки,
Що любов несуть крізь довгі роки!

Ой як пісня лине — Ольга підхопить,
Українську душу в голосі несе й дзвенить,
Голос дзвінкий — аж до неба сяга,
Кожна нота в серці радість розгорта.

Ой летять літа, мов ті журавлі,
Та не згасне світло у її душі,
Бо живе любов і доброта,
В Ольги серці — вічна теплота.

Ой живи ж ти, Ольго, до ста літ,
Здоров'я зміцнюй, як калиновий цвіт,
Хай щаслива буде вся рідня,
Хай лагідною доля буде щодня!

Ой живи ж ти, Ольго, до ста літ,
Здоров'я зміцнюй, як калиновий цвіт,
Хай щаслива буде вся рідня,
Хай лагідною доля буде щодня!