Коли Двері Дзвонять

[Verse 1]
Сірий ранок, кроки в під’їзді.
Хтось уже стукає по дверях.
Папірець в кишені, руки в лещатах,
а в грудях — камінь на ребрах.

Ти не спиш, бо знаєш той тон.
Той погляд, той присмак біди.
На порозі стоїть не закон,
а чужа рука на твоїй мрії.

[Pre-Chorus]
Мамо, не плач, я ще тут.
Брате, тримайся, я йду.
Кожен їх знак — як петля,
кожне їх слово — брехня.

[Chorus]
Підараси, підараси,
ви прийшли по наші голоси.
Підараси, підараси,
не продасте нам наші листи.
Підараси, підараси,
ми не станем на коліна.
Підараси, підараси,
в нас одна на всіх провина.

[Verse 2]
На вулиці шум, на районі тиск,
чорні автівки, холодні лиця.
Хтось прикинувся, що він друг,
а насправді — чужа таблиця.

Хтось каже: “Тихо, так треба”.
Хтось каже: “Потерпи ще раз”.
Та втома вже стала неба,
і кожен двір пам’ятає нас.

Сусід мовчить, але все видно,
в місті тріщить отой каркас.
Коли нас женуть у провину,
ми вчимося казати “ні” без фраз.

[Pre-Chorus]
Мамо, не плач, я ще тут.
Брате, тримайся, я йду.
Кожен їх знак — як петля,
кожне їх слово — брехня.

[Chorus]
Підараси, підараси,
ви прийшли по наші голоси.
Підараси, підараси,
не продасте нам наші листи.
Підараси, підараси,
ми не станем на коліна.
Підараси, підараси,
в нас одна на всіх провина.

[Bridge]
Але вночі не гаснуть вікна,
і в дворі ще дихає люд.
Скільки б ви не тиснули крига,
ми проб’ємсь крізь ваш липкий суд.

Стара брама скрипить, як правда,
і в руках не згасне тепло.
Ми не ваша тиха парада,
ми живі. І це вже зло.

[Chorus]
Підараси, підараси,
ви прийшли по наші голоси.
Підараси, підараси,
не продасте нам наші листи.
Підараси, підараси,
ми не станем на коліна.
Підараси, підараси,
в нас одна на всіх провина.