Пісня про Бузникувате

Ніщо нас так не манить
В свої обійми так,
Як ти, село кохане,
Наш степовий маяк.
Не треба нам те море,
Де чайок чути крик,
Бо ми в полів простори
Закохані навік.

Моє Бузникувате,
Перлиночко зелена,
На світі сіл багато,
А ти одне у мене.

В долині Репетуха
Щось тихо жебонить.
Нема миліш для слуху
Мелодії в цю мить.
В природі більше світла,
Мажорний в серці лад,
Коли весною квітне
Наш постарілий сад.

Моє Бузникувате,
Перлиночко зелена,
На світі сіл багато,
А ти одне у мене.

У цім чарівнім місці
Уже роки й роки
Яскраві зорі й місяць
Вдивляються в ставки.
Ми завжди повертати
З усіх будем доріг,
В село, де рідна хата,
Де батьківський поріг.

Моє Бузникувате,
Перлиночко зелена,
На світі сіл багато,
А ти одне у мене.

Ніщо нас так не манить
В свої обійми так,
Як ти, село кохане,
Наш степовий маяк.
Ми завжди повертати
З усіх будем доріг,
В село, де рідна хата,
Де батьківський поріг.

Моє Бузникувате,
Перлиночко зелена,
На світі сіл багато,
А ти одне у мене.