Це просто осінь, любий, просто осінь

Це просто осінь, любий, просто осінь
І не печаль це зовсім, лиш хандра,
Невже ти цього не помітив досі
За тим дощем, що ллє немов з відра?

Вона лише маскує лик під листям,
Насправді ж, наче мудра Помпадур,
Слова мої нанизує в намисто,
А деколи плете із них ажур.

А я пишу…Багрянцем в нашім сквері,
На шпальтах неба, сірих і сумних,
Рядки мої на мокрому папері
Зникають десь краплинами чорнил.

Ховається за ними ностальгія,
Гірке й солоне, мовлене “Прости”,
Моя осіння незрадлива мрія -
Зруйновані поладити мости.

Та дощ мине, мине й ця осінь дивна,
Мине хандра, дощами вмиті дні.
Лише перо залишиться незмінним
Й моя любов, що ще живе в мені.