Село

Село моє, для мене ти єдине,
Найкраще з того, що у мене є.
Тут дім батьківський, тут моя родина,
Любов, печаль і щастя тут моє.

„Для мене в ріднім краї – дим солодкий...” –
Сказав поет, бо й справді так і є.
Тут я зробила перші свої кроки
І залишилося коріння тут моє.

Тут, як завжди, тепліше світить сонце,
І зорі в небі – чисті та ясні.
А вишня тихо стукає в віконце
Рясними квітами щороку навесні.

Тут чорнобривці, маки, айстри й матіоли
Високі й гарні пишно так цвітуть.
Тут вперше я колись пішла до школи,-
Цього мені ніколи не забуть.

Як не любить дитячих літ колиску?
Місця, де народилися – святі.
Подвір’ївко моя, ти рідна й близька,
В моєму світиш зіркою житті.

Село моє, єдине ти для мене...
Я народилась в ньому і живу.
Тут неба синь, садів безкрая зелень...
Подвір’ївко! Як я тебе люблю!