Годинник верне час назад

На підвіконні тінь осінніх снів,
Гортає вітер сторінки листів.
Там, де ми були — мов кадри з кіно,
Зупинить час не зможе ніхто.

Годинник верне час назад,
Туди, де серце не знало втрат.
Де кожен подих — як перший раз,
І світ горів для нас, для нас…

У тиші ранку — знайомий звук,
Твій голос лине крізь простір і рух.
Я б все віддав, щоб знову пройти
Ті дні, де ми були — я і ти.

Годинник верне час назад,
Туди, де серце не знало втрат.
Де кожен подих — як перший раз,
І світ горів для нас, для нас…

Ми загубились між хвиль і доріг,
Та пам’ять — як міст, що веде на поріг.
Я бачу світло в очах твоїх снів,
І вірю, що час — не кінець, а мотив.

Годинник верне час назад,
І ми з тобою знову в лад.
Де кожен погляд — як перший раз,
І світ горить для нас, для нас…

Ми не змогли зупинити той час,
Та він залишив нам слід — не згаслий.
І навіть коли все мовчить навкруги,
Я чую тебе — як серця звук.

Годинник верне час назад,
Туди, де серце не знало втрат.
Де кожен подих — як перший раз,
І світ горів для нас, для нас…

Ми залишили сліди на піску,
Де хвиля стирає, та пам’ять — жива.
І навіть коли все зникне в часі,
Ти будеш в серці — як світло в очах.

Годинник верне час назад,
І ми з тобою знову в лад.
Де кожен погляд — як перший раз,
І світ горить для нас, для нас…

Твоє ім’я — як молитва без слів,
Живе у серці, як вогонь без снів.
І навіть коли все зникне в імлі,
Ти будеш світлом в моїй темряві.

Годинник верне час назад,
Туди, де серце не знало втрат.
Де кожен подих — як перший раз,
І світ горів для нас, для нас…