Нічь яка місячна

Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.

Сядем укупі ми тут під калиною
І над панами я пан.
Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею
Стелеться полем туман.

Ти не лякайся, що ніженьки босії
Втомиш об гострий камінь.
Я пригорну тебе, моя хорошая,
Ніби сорочка до тіла, до ніг.

Ти не журися, що рученьки білії
Втомиш об гострий камінь.
Я пригорну тебе, моя хорошая,
Ніби сорочка до тіла, до ніг.

Ти не лякайся, що ніженьки босії
Втомиш об гострий камінь.
Я пригорну тебе, моя хорошая,
Ніби сорочка до тіла, до ніг.

Ти не журися, що рученьки білії
Втомиш об гострий камінь.
Я пригорну тебе, моя хорошая,
Ніби сорочка до тіла, до ніг.