Розпустили кучері дівчата

Розпустили кучері дівчата,
Ще й підвели брови для краси.
Тільки ти роби, як вчила мати,
Не обрізуй русої коси.
Хай вона росте густа та пишна
Чорнобровим хлопцям на біду.
Я ж тобі, моя чарівна вишне,
Сам троянди в коси заплету.
Плач, кохана, плач, тебе я розлюбив,
А може я тебе ніколи не любив.
Плач, кохана, плач, тебе я розлюбив,
А може я тебе ніколи не любив.
Стану рано вранці до схід сонця,
Назбираю квітів запашних.
Що є краще за дівочі коси,
Ще й троянди вплетені у них.
Кажуть, всі дівчата однакові,
Та одна у сни мої ввійшла,
Полонила серце юнакові,
А ключі від свого не дала.
Плач, кохана, плач, тебе я розлюбив,
А може я тебе ніколи не любив.
Плач, кохана, плач, тебе я розлюбив,
А може я тебе ніколи не любив.
Як настане день твого весілля,
Ти розпустиш коси чарівні,
Ой яка ж ти гарна, моя мила,
В косах ти сподобалась мені.
Плач, кохана, плач, тебе я розлюбив,
А може я тебе ніколи не любив.
Плач, кохана, плач, тебе я розлюбив,
А може я тебе ніколи не любив.