Страждав я і любив, Не соромно мені зізнатись. Так! Каюсь я грішив, Та не потрібно мені тих нотацій... І крила я ламав та падав низько, Та щастя по сусідству було близько. Що можна було все віддати те що маю, І знати, що я взагалі не пошкодую. Так! Досвід мені дарував не мало у житті, Я свою душу відкривав не наче храм. І серце своє я ніколи не щадив, Але все ж не шкодую - Я Кохав. Я вірив людям часом так красиво, Так! Каюся, я грішив. Але хто ж без гріха? Та Я любив...