А скільки разів прощалися ми? У світлі ранкової зірки. Погасли знову вогні, А нам вони були, такі потрібні... Знаю я важко все так втрачати, Коли немає причин прощатись. Залишається нам з тобою лише тільки тікати... Давай серця відкриємо?! Лише про це я молю. Від світу давай почуття приховаємо! Щодня я кажу - Як шкода, що все так вийшло. І ти не зрозумієш! Що в моєму серці ти значиш. І я втомився тебе втрачати, Скажи, навіщо? Все саме так... Летимо, мовчимо, Все без зайвих слів, Ми не знали, що помирає любов. Та й чекають нас інші шляхи... Нам зовсім не помогли, Ми з тобою такі далекі. Що не можемо жити в коханні! Я готовий був відпускати, А ти вирішила промовчати, Залишається нам з тобою лише тільки мовчати... Давай відкриємо серце, Лише про це я благаю. Від усіх свої почуття заховаєм. І щодня я кажу, Як шкода, що у нас все інакше. І на жаль ти не зможеш цього зрозуміти...