Так хочеться жити

Змучилась душа, як невільниця,
Щось тісно їй стало в грудях.
І знову здолало безсоння,
І знов за вікном дощ.
Не зрозумію, від чого таке почуття дивне,
Й від чого смуток-тривога в очах.
Де ти, щастя моє довгоочікуване?
На яких берегах???
А душа, душа в небо проситься,
Вільним птахом в степи.
Там, де зло, немов хмари зіткнулися,
Там, де знову так хочеться жити...
Моя душа змучилася опівночі,
Щось тісно їй стало в грудях.
Чи то життя виснажило випробує,
Чи то негоди пророкують дощі.
І не знаю, чого серцю хочеться,
Може, просто, як усім, тиші.
Адже буває і розквіт самотності,
Всім так хочеться жити...
А душа, душа в небо проситься,
Вільним птахом в степи.
Там, де зло, немов хмари зіткнулися,
Там, де знову так хочеться жити...