Спини мене, отямся й зрозумій, Така любов буває раз в ніколи. Вона ж промчить над зламаним життям, За нею ж будуть бігти видноколи. Вона ж порве нам спокій до струни, Вона ж слова поспалює вустами. Спини мене! Спини і схаменись. Ще поки можу думати востаннє. Ще поки можу, але вже не сили, Настала черга й на мою зорю. Чи біля тебе душу відморожу, Чи біля тебе полум’ям згорю...