Нововолодимирівка

В степах, де ковила буяє
Де вітер гонить пил з доріг.
Нововолодимирівка там, мене чекає
І рідний , батьківський поріг...
В житті не знали бід і горя
По вулицях лунав дитячий сміх.
І сивий степ, солоні хвилі моря.
Давали прихисток для всіх...
Тепер по вулицях безлюдних
Крадеться грізний ,,Русский Мир,,
І смерть лютує безпробудно
Людської крові, випивши потир...
І плаче серце, з далеку за тебе
Щокою котиться сльоза тремка
А там стікає просто неба
Моє село... Нововолодимирівка...
Там ненависний ворог вулицями ходить
Та все ж лягає смерті їх вінець
Над степом жовтим, в небі синім сонце сходить
І ,,Миру Русскому,,...прийде кінець...
І знову степ і рідна хата
Почують співи солов'я
А в українськім чорноземі,
Буде гнити
Те, що лишилося, від злодія...