Херсон

Розпач і руйнація
Херсон, місто моє, у руїнах лежиш,
Стіни плачуть, мов рани кричать.
Колись спав під шепітом листя,
Тепер горить земля, небо вкрите димом.
Касети і шахеди несуть смерть і біль,
Рвані рани на тілі твоїм, мій друже.
Херсон, фортеце, стоїш незламний в бою,
Хоч біль розриває на шматки твоє серце.
Ти піднімаєш голову, незважаючи на все,
І віриш в краще майбутнє, в перемогу.
Доволі смертей, досить сліз і крові,
Херсон воскресне, як птах з попелу.
Пам'ятаю, як ми гуляли по набережній,
Дивлячись на Дніпро, слухаючи мелодії.
Тепер там руїни, а в серці – туга безмежна,
За мирним життям, за щасливими днями.
Але ми не здамося, ми будемо боротися,
Щоб повернути все, що в нас забрали.
Херсон, місто-мрія, ти знову зацвітеш,
Коли стихне війна, і замовкнуть гармати.
Ми відбудуємо тебе, відновимо життя,
І знову заспівають птахи в твоїх садах.
Досить війни, досить страждань,
Хай панує мир на твоїй землі.
Херсон, ти в моєму серці навіки,
Твоя біль – мій біль, твоя радість – моя.
Ми разом піднімемо тебе з руїн,
І знову засяє твоє сонце ясне.