Душа клоуна

Задихаючись в пилу,
очікуючи суботу
Занурився в себе.
Не помітив когось там
А цей хтось співає і всім серцем сміється
У міській метушні він
промінь сонця
Цей хтось готовий
розділити всі печалі
І за це не просить у нагороду медалі
Цей хтось міняє лайно на цукерки
А у відповідь отримує: "Ти - клоун! Тебе тут немає"
Кидай звичку робити всім добро
Ніхто його не оцінить все одно
Не треба жати із себе безглуздий сміх
А на запитання "Як справи?"
відповідати "Краще за всіх!"
Своїм світлом окрузі він життя надихає
Шизофреніка клоуна вся вулиця знає
Але для них він чужий, як в бутіку калоша
Бути більмом на оці - його тяжкая ноша
Монотонне життя від ліжка до ліжка
У ньому так багато образ і так мало розуміння.
Забувши про себе клоун бере свої фарби
Де червоний - любов,
помаранчевий - щастя
Кидай звичку робити всім добро
Ніхто його не оцінить все одно
Не треба витискати із себе безглуздий сміх
А на запитання "Як справи?" відповідати "Краще за всіх!"
Але спіткнувшись об дурість
Клоун фарби пускає
І затиснувши серце
Обличчя сміється
Люди знову сміються
І ніхто не знає
Як від сірості світу
Клоун тихо страждає
Кидай звичку робити всім добро
Ніхто його не оцінить все одно
Не треба жати із себе безглуздий сміх
А на запитання "Як справи?" відповідати "Краще за всіх!