Чорней Пора митців

Пора митців, поетів і романтиків,
Дощів і мжичок, мокрих парасоль,
Граційні клени дмухають на пальчики,
Плющі звисають вниз із антрасоль.
В старих кав'ярнях - задушевні бесіди,
Вуаль туманів поміж ліхтарів...
А час іде кудись, в глибокі бЕскиди,
Минаючи на вежах дзиґарів.
Художник Вічний простір виосінює
І джаз вітрів зав'юнчує вгорІ...
Пливе, як човен, в далеч темно-синяву
Прадавнє місто й люди-човнярі.