молитва

[Instrumental Interlude]
Чом, синку, соколе єдиний,
дорогу звив у небеса,
покинувши гніздо родинне,
невтішну матінку в сльозах?
Жив, як усі: орав і сіяв,
ходив не сам по цій землі,
радів, співав, кохав і мріяв,
тримався міцно у сідлі.
Тепер нема... Лиш на портреті
знов усміхаєшся мені.
Господь забрав тебе на злеті
у вічне царство від рідні.
[solo]
Тепер молюсь за побратимів,
таких же соколів, як ти.
Думки мої, сумні й незримі,
збивають з ніг, та треба йти.
[end]