Клубок

Розплутати клубок –
до нитки, до шерстинки,
крізь пальці пропустить всі петлі і ґудзи,
просіяти всі дні
до чорної мачинки –
задуху жовтих спек і сиві морози.
Пройти ще раз усе,
наметене роками –
піски самотніх дюн і чужину снігів,
торкнутися ще раз
довірливо руками
вогню, який не згас, вогню, який зігрів…
І не боятись, що
спечешся на вуглину,
бо той вогонь горить, як вічна купина́,
і вчить любити світ,
як вміє лиш дитина –
у радощах і смутку весела і сумна.
І згояться давно
набиті ґулі й садна,
розтовчене в душі́ зеленка припече,
і станеш ти сама
клубочком Аріадни,
і ниточка твоя
між пальців потече…