Кохаю

«Я кохаю тебе», - шепотіла,
«Я кохаю тебе, ясний світ…»
І у мріях, неначе на крилах,
Вирушала в чарівний політ.
Немов птах, піднялась над землею,
Немов промінь, назад повернусь.
Мов водою, любов’ю своєю,
З кожним зустрічним я поділюсь.
Я звертаюсь невпинно до Бога:
Захисти моє щастя в ту мить,
Коли вирушу знову в дорогу –
В таємничу життєву блакить.
Я цвіту, мов розквіття весняне,
Сяю, наче зіркове шиття,
Бо сьогодні почула: «Кохана…»
Немов подих початку життя.