Warstar ІІ

Я не рокстар — я warstar,
без гітар і фан-зон.
Мій звук не для сцен —
він для тих, хто не зійшов з позицій живим сном.

Я не рокстар — без туру і гриму,
мій тур — це маршрут по краю.
Тут не про славу і не про дим,
тут про те, хто дійде, хто зламає.

Мій район не кричить, він знає,
хто тримає, коли тисне ніч.
Я не герой і не легенда,
я той, хто стоїть, коли інші мовчать.

Телефон у режимі «ніколи»,
я не в мережі, я в роботі.
У них шоу, у мене контроль,
у них ритм — у мене проти.

Вони люблять шум і світло в очі,
я люблю тінь і холодний розрах.
Вони живуть, щоб їх впізнали,
я живу, щоб мене не знайшли.

У них тексти про бабки і дівок,
у мене — про шлях і вихід.
Вони грають ролі під камери,
я граю рівно, без свідків.

Я не рокстар — я warstar,
мій стиль — це тиша і темп.
Без фанів, без автографів,
лише пульс і внутрішній метр.

Все, що маю — ніч і рух,
крок за кроком, без істерик.
Я не рокстар — я warstar,
і цей біт не для всіх, а для тих, хто витримав.

Вони бігають швидко, але пусто,
я йду повільно, але влучно.
У них страх — це слово в треках,
у мене — стан, але я слухаю.

Я не піднімаю голос —
я піднімаю планку.
Тут не аплодисменти,
тут результат без фанфар.

Вони питають: «Нащо так жити?»
Бо інакше не вмію, брат.
Це не образ і не імідж,
це режим, який не знімають.

Я не рокстар — я warstar,
мій шлях не для світлин.
Поки хтось мріє про сцену,
я тримаю цей ритм без причин.

Все, що маю — ніч і хід,
і серце б’є в сухий такт.
Я не рокстар — я warstar,
і це не музика. Це факт.