Тиша 2

Тиша така, що крізь неї не чути слів,
ми у цій тиші по горло вже, як у морі,
в темряві ночі зникають сліди кораблів,
як непотрібні деталі чужих історій…
Слухай цю тишу: вона розповість тобі,
скільки коштовних мушель на дні мовчанки;
знаєш, а море величне у боротьбі,
знаєш, а в бурі іноді гинуть чайки.
Пристань далеко – за сотні морських вузлів,
вітру нема – непорушні мої канати,
тиша така, що крізь неї не чути слів –
треба по них на самісіньке дно пірнати.