歌詞
Ми знов на «ви», і поміж нами –осінь.
І холод рук і холодність пітьми.
Цей листопад все косить, косить, косить,
Межи рядків згубилися і ми.
Межи рядків, поміж пустих перонів.
Хоч, – люди, люди, де не глянь, ідуть.
Та з того що, коли твої долоні
Мої з любовʼю зараз не візьмуть?
І все таке, немов в останній пісні.
І листя мовчки все летить, летить.
І осінь місить в діжці прісне тісто,
А з нею ми давно уже на «ти».