Діма й Аліна

[Verse 1]
Діма чекав біля кав’ярні на розі,
Дві теплі кави — і план на весь день.
Аліна сміялась: «Ти знову серйозний»,
І сонце лягало на скло навпростець.

[Pre-Chorus]
Вона сказала: «Ходімо без плану,
Туди, де трамваї стихають вдалині».
Він усміхнувся: «З тобою, кохана,
Навіть короткий маршрут — як цілий світ мені».

[Chorus]
Діма й Аліна — удвох по району,
Діляться навушниками на ходу.
Місто шумить, та вони не спішать,
Їм добре просто поруч іти.
Діма й Аліна — сміх на долонях,
Квиток до пригод — у кишені пальта.
Коли є людина, якій довіряєш,
Звичайний четвер стає святом життя.

[Verse 2]
На зупинці вітер крутив листівки,
Вона загубила рукавичку одну.
Він віддав свою — і сказав: «Не дивись так,
Я завтра свою, може, теж не знайду».
Вони рахували вітрини й перехожих,
Сперечались, де краща піца в кварталі.
І кожна дрібниця ставала важливою,
Бо вдвох навіть паузи не бувають малі.

[Pre-Chorus]
Вона сказала: «Запам’ятай вечір,
І запах кориці, і цей смішний дощ».
Він відповів: «Я запам’ятаю більше —
Як ти поруч ідеш, і нікуди не йдеш».

[Chorus]
Діма й Аліна — удвох по району,
Діляться навушниками на ходу.
Місто шумить, та вони не спішать,
Їм добре просто поруч іти.
Діма й Аліна — сміх на долонях,
Квиток до пригод — у кишені пальта.
Коли є людина, якій довіряєш,
Звичайний четвер стає святом життя.

[Bridge]
Хай завтра у кожного справи й маршрути,
Хай плани міняються в останню мить,
Є фото, де двоє не вміють позувати,
І спогад, що змусить обох усміхнуть.

[Final Chorus]
Діма й Аліна — удвох по району,
Діляться навушниками на ходу.
Місто шумить, та вони не спішать,
Їм добре просто поруч іти.
Діма й Аліна — сміх на долонях,
І вечір, що хочеться ще повторить.
Коли є людина, якій довіряєш,
Звичайний четвер може довго світить.

[Outro]
Дві теплі кави, знайомий маршрут,
Діма й Аліна — і день не минув.