Ти далеко — та поруч із

[Verse 1]
Забирають небеса тих, кого так сильно любимо,
Чий теплий подих у душі навіки збережемо.
У передсвітанковому серпанку, у ранковій тиші,
Десь там у хмарах твоя душа дощ на шибки пише.
Ми не бачимо тебе,
Та бережемо кожен слід.
Ти в шелесті садів живеш,
У світлі, що торкає світ.

[Chorus]
Ти далеко — та поруч із нами,
У словах, що не встигли сказати.
Крізь роки, крізь мовчання між нами
Твою ніжність не переставати
Нам нести, як вогник у долонях,
Як тепло, що не згасне в зимі.
Ти лишився у наших серцях,
У домі, у кожній весні.

[Verse 2]
На підвіконні чашка пам’ятає дотик рук,
У старій світлині — усміх, і знайомий погляд твій.
Ми розкажемо про тебе дітям, хай почують звук
Твого доброго сміху поміж звичних наших днів.
І коли налетить негода,
Коли бракує сили й слів,
Ми згадаємо: любов не зникає,
Вона залишається в нас живою.

[Chorus]
Ти далеко — та поруч із нами,
У словах, що не встигли сказати.
Крізь роки, крізь мовчання між нами
Твою ніжність не переставати
Нам нести, як вогник у долонях,
Як тепло, що не згасне в зимі.
Ти лишився у наших серцях,
У домі, у кожній весні.

[Outro]
Ми не бачимо тебе —
Та любов не знає меж.
У ранковій тиші ти є,
Поки в серці ти живеш.